називати — 1) (говорячи про кого / що н., звертаючись до кого н., уживати те / інше ім я, назву; визначати, характеризувати кого / що н. якимось словом, назвою тощо), звати, прозивати, прозвати, величати, іменувати; кликати (звертаючись до кого н. /… … Словник синонімів української мови
називати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
титулувати — Називати духовну особу за її титулом … Словник церковно-обрядової термінології
рахувати — (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), лічити, вилічувати, вилічити; перераховувати, перерахувати (установлювати кількість кого / чого н.) Пор. підраховувати … Словник синонімів української мови
менити — називати, казати, твердити … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
меновати — називати поіменно, іменувати, згадувати, визначати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
менувати — називати, згадувати, визначити … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
хлапаты — називати когось принизливо хлопом … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
величати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) Називати кого небудь шанобливим ім ям, підкреслюючи цим свою повагу до нього. || розм. Називати кого небудь ім ям згідно з його чином; титулувати. || ірон. Називати когось яким небудь ім ям, прізвиськом, образливим… … Український тлумачний словник
афазія — ї, ж., мед. Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку. •• Амнести/чна афа/зія неможливість називати знайомі предмети або згадувати події на фоні правильного опису їхньої суті. Верба/льна… … Український тлумачний словник
